Постанова ВСУ № 6-75цс11 від 26.12.2011 6-75цс11
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2011 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого Григор’євої Л.І.,
суддів: Балюка М.І.,
Барбари В.П., Ковтюк Є.І., Пилипчука П.П.,
Берднік І.С., Колесника П.І., Потильчака О.І.,
Вус С.М., Короткевича М.Є., Пошви Б.М.,
Глоса Л.Ф., Коротких О.А., Прокопенка О.Б.,
Гошовської Т.В., Косарєва В.І., Редьки А.І.,
Гриціва М.І., Кривенди О.В., Романюка Я.М.,
Гуля В.С., Кривенка В.В., Сеніна Ю.Л.,
Гуменюка В.І., Кузьменко О.Т., Скотаря А.М.,
Гусака М.Б., Лященко Н.П., Таран Т.С.,
Ємця А.А., Маринченка В.Л., Терлецького О.О.,
Жайворонок Т.Є., Онопенка В.В., Тітова Ю.Г.,
Заголдного В.В., Охрімчук Л.І., Шицького І.Б.,
Канигіної Г.В., Патрюка М.В., Школярова В.Ф.,
Кліменко М.Р., Пивовара В.Ф., Яреми А.Г.,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” про визнання кредитного договору частково недійсним
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 20 серпня 2008 року уклав з публічним акціонерним товариством “Укрсоцбанк” (далі – ПАТ “Укрсоцбанк”) кредитний договір на суму 100 тис. доларів США зі строком погашення до 12 серпня 2028 року. Зазначав, що п. 6.2. договору передбачалося, що у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, спір розглядається одноособово третейським суддею постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Посилаючись на несправедливість умов договору в частині вирішення спору третейським судом, позивач просив визнати недійсним п. 6.2 кредитного договору від 20 серпня 2008 року.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 6 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2011 року, позов задоволено. Визнано недійсним п. 6.2. статті 6 Договору кредиту від 20 серпня 2008 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2011 року ПАТ “Укрсоцбанк” у відкритті касаційного провадження відмовлено.
У липні 2011 року ПАТ “Укрсоцбанк” подало заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2011 року.
У заяві ПАТ “Укрсоцбанк” просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції до спірних правовідносин положень ст. ст. 1, 5 Закону України “Про третейські суди”, ст. 6, 627, 628, 629 ЦК України та ст. 17 ЦПК України.
В обґрунтування заяви ПАТ “Укрсоцбанк” додано ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2011 року, ухвали Верховного Суду України від 14 липня 2010 року, в яких, на думку заявника по-іншому застосовані положення зазначених правових норм.
Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2011 року задоволено частково касаційну скаргу ПАТ “Укрсоцбанк” та скасовані рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 липня 2010 року та ухвала апеляційного суду Херсонської області від 6 жовтня 2010 року. Цими судовими рішеннями визнано недійсним п. 6.2 кредитного договору, яким передбачалося, що в разі неможливості вирішення спору між сторонами шляхом переговорів, спір розглядається одноособово третейським суддею постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Ухвалою Верховного Суду України від 14 липня 2010 року скасовані рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2009 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 12 січня 2010 року, якими визнано недійсним п. 6.2. кредитного договору, яким передбачалося, що в разі неможливості вирішення спору між сторонами шляхом переговорів, спір розглядається одноособово третейським суддею постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2011 року справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” про визнання кредитного договору частково недійсним допущено до провадження.
Перевіривши матеріали справи та наведені у заяві ПАТ “Укрсоцбанк” доводи, Верховний Суд України вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 20 серпня 2008 року сторонами укладено кредитний договір на суму 100 тис. доларів США зі строком погашення до 12 серпня 2018 року.
Відмовляючи у відкритті касаційного провадження та залишаючи без змін рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання недійсним п. 6.2 кредитного договору, касаційний суд погодився з його висновками про те, що зазначений пункт кредитного договору суперечить нормам ЦК України та іншим законодавчим актам, оскільки обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, а саме обмежує право ОСОБА_1 звернутися за захистом до загального суду як органу державної влади.
В інших справах, що виникли у подібних правовідносинах, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховний Суд України дійшли висновку про те, що звернення до третейського суду є одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин.
З огляду на викладене має місце неоднакове застосування судами касаційної інстанції ст. ст. 1, 5 Закону України “Про третейські суди” ст. 17 ЦПК України.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні ст. ст. 1, 5 Закону України “Про третейські суди” та ст. 17 ЦПК України Верховний Суд України виходить з наступного.
Відповідно до ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно зі ст. 5 Закону України “Про третейські суди” юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Згідно з частиною 1 ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. На час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII “Третейське самоврядування” Закону України “Про третейські суди” (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України “Про третейські суди”), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).
Крім того, згідно з роз’ясненнями, викладеними в абз. 5 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.
Таким чином, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
За таких обставин, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2011 року підлягає скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 360-2, 360-3, 360-5 ЦПК України, Верховний Суд України
п о с т а н о в и в:
Заяву публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” задовольнити.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2011 року скасувати, передати справу на новий касаційний розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
Головуючий Григор’єва Л.І.,
Судді: Балюк М.І.,
Барбара В.П., Кузьменко О.Т.,
Берднік І.С., Лященко Н.П.,
Вус С.М., Маринченко В.Л.,
Глос Л.Ф., Онопенко В.В.,
Гошовська Т.В., Охрімчук Л.І.,
Гриців М.І., Патрюк М.В.,
Гуль В.С., Пивовар В.Ф.,
Гуменюк В.І., Пилипчук П.П.,
Гусак М.Б., Потильчак О.І.,
Ємець А.А., Пошва Б.М.,
Жайворонок Т.Є., Прокопенко О.Б.,
Заголдний В.В., Редька А.І.,
Канигіна Г.В., Романюк Я.М.,
Кліменко М.Р., Сенін Ю.Л.,
Ковтюк Є.І., Скотарь А.М.,
Колесник П.І., Таран Т.С.,
Короткевич М.Є., Терлецький О.О.,
Коротких О.А., Тітов Ю.Г.,
Косарєв В.І., Шицький І.Б.,
Кривенда О.В., Школяров В.Ф.,
Кривенко В.В., Ярема А.Г.,